теперь на розовом я не хожу.нема Викуси там рядом.

Думаю, що мої слова просто стануть додатковою сіллю на рани, що ніколи не загояться, але хочеться сказати.
Я ніколи не знала цю дівчину. Я ніколи не знала її маму. Думаю, наврядчи ми б взагалі зустрілися, але все одно важко. Я навіть уявити не можу ЯК їхнім рідним. Коли побачила у сакратумі присвяту, подумала, що автокатастрофа, а тут - вбивство...
Не можливо повірити.
Суд винесе вирок, але більший вирок винесе Бог.
Шановні рідні, повірте, в наступному житті їм буде краще, крила вашого янгола виростуть і піднесуть її до вершин.